Nikifor Krynicki

«Портрет чоловіка з валізою», олівець на папері, 15 × 10 см.

Цей рисунок олівцем, як і вся творчість Никифора Криницького, — не просто зібрання міських краєвидів чи портретів, а свідчення його внутрішнього, ідеального світу, де справжні церкви й маленькі будинки Криниці назавжди зливаються з величними хмарочосами його уяви.

Позірна дитяча наївність лінії та навмисно спрощені форми приховують дивовижну гармонію, тоді як несподівані перспективи й характерні для творів майстра яскраві колірні плями надають їм тієї декоративної сили, завдяки якій його мистецтво порівнюють із найкращими зразками світового примітивізму.

Ці твори нагадують щоденник осиротілого художника, майже позбавленого мови, який усе ж зумів розповісти світові про свою красу унікальною, зворушливою та щирою мовою наївного мистецтва.

Никифор Криницький, справжнє ім'я якого Епіфаній Дровняк, народився 1895 року в Криниці й був позашлюбним сином глухонімої наймички. Від народження маючи часткову глухоту й серйозні труднощі з мовленням, він жив у крайній бідності та заробляв на прожиток, створюючи рисунки на маленьких клаптиках паперу.

Саме ці фізичні й соціальні обмеження сформували його унікальну мистецьку мову — спонтанну, сміливу й цілковито вільну від будь-яких академічних канонів. У 1930-х роках його талант відкрив художник Роман Турин, який організував виставки в Парижі та Львові.

Після Другої світової війни Никифор здобув міжнародне визнання як один із найвидатніших наївних художників XX століття; його міські краєвиди й архітектурні фантазії, наївні зовні, але надзвичайно довершені, й досі дивують глибокою внутрішньою гармонією. Лише 1962 року він офіційно отримав посвідчення особи та документи цивільного стану.

Помер 1968 року, залишивши велику спадщину творів, що нині зберігаються в музеях Польщі та України.